Динаміка скидів стічних вод у поверхневі води за різними галузями економіки України відображує, що за останні 5 років загальні об’єми скидів зменшились на 868,9 млн.м3, або на 49,8%. Проте, все частіше з’являється інформація про кризовий стан того чи іншого водного об’єкту... Тож які перспективи нас очикують?
У світлі сучасних екологічних позицій, українське суспільство, все частіше, звертає увагу на ймовірність кризи водних ресурсів.
Однією з причин цього є той факт, що Україна належить до найменш водозабезпечених європейських країн. При цьому, питомі запаси поверхневих вод окремих регіонів нашої країни мають значні відмінності:
- області високої водозабезпеченості: Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська (із питомими запасами водних ресурсів більше 180 тис. м3/км2);
- області середньої водозабезпеченості: Чернівецька, Тернопільська, Рівненська, Чернігівська, Волинська, Житомирська, Хмельницька, Сумська, Вінницька (90-180 тис. м3/км2);
- області помірної водозабезпеченості: Київська, Полтавська, Луганська, Харківська, Черкаська (40-90 тис. м3/км2);
- області низької водозабезпеченості: Донецька, Дніпропетровська, Миколаївська, Запорізька (15-40 тис. м3/км2);
- області недостатньої водозабезпеченості: Одеська, Херсонська, Кіровоградська (менше 15 тис. м3/км2).
Поверхневі води України це річки, озера, водосховища та ставки, які формуються в басейнах Дніпра, Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця, Південного та Західного Бугу, Вісли, а також малих річок Приазов'я та Причорномор'я. Вони займають близько 24,15 тис. км2, або майже 4 % території країни.
Природний якісний стан поверхневих вод залежить від фізико-географічної зональності та має такі особливості:
- зона мішаних лісів: гідрокарбонатно-кальцієві води, із середньорічною мінералізацією від 161 мг/дм3 (у басейнах р. Уж і р. Уборть) і до 371 мг/дм3(у басейні р. Західний Буг);
- лісостепова зона: у водах переважають гідрокарбонатні іони, мінералізація змінюється від 323 мг/дм3 (на південному заході ) до 571 мг/дм3 (на південному сході);
- степова зона: сульфатно-хлоридні води з мінералізацією в межах 708–799 мг/дм3 (басейн Приазов’я) та сульфатно-гідрокарбонатні натрієво-кальцієві води з мінералізацією, що перевищує 1000 мг/дм3 (ліва частина басейну Дніпра);
- Карпатський і Кримський гірські райони: гідрокарбонатно-кальцієві води, з середньорічною мінералізацією 112-283 мг/дм3.
Запаси поверхневих вод формуються, головним чином, річковим стоком і разом із запасами підземних вод (гідравлічно не зв’язаних з річковим стоком), а також стоком магістральних та розподільчих каналів меліоративних систем і транзитною частиною стоку прикордонних річок становлять водоресурсний потенціал України.
Саме поверхневі води є найбільш залученими до господарського використання водними ресурсами України, через що зазнають інтенсивного антропогенного впливу та відчутні зміни свого природного якісного стану.
Протягом останніх років спостерігається стала тенденція до погіршення якості поверхневих вод усіх регіонів країни. Це зумовлює втрату рівноваги та самоочисної здатності водних об’єктів, виникнення заморів риб та ускладнення рекреаційного використання водойм, погіршення питного водопостачання населення тощо.
Карта стану поверхневих вод України свідчить, що антропогенні зміни якості води зумовлюють, передусім, погіршення трофо-сапробіологічних та специфічних показників токсичної дії.
Наприклад, для лівої частини басейну Дніпра, найбільш поширеними забруднювачами поверхневих вод є сполуки важких металів (міді, цинку, заліза загального), які за даними різних досліджень перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК) у 2-26 разів. Дещо меншими тут виявляються концентрації фенолів та нафтопродуктів – від 1 до 5 ГДК. Сполуки азоту, концентрація у воді розчиненого кисню та інші біогенні характеристики в поверхневих водах цієї території України є відносно задовільними.
Північно-західна частина басейну Дніпра й досі зазнає негативного впливу радіоактивних елементів після аварії на Чорнобильській АЕС.
Основними забруднювачами вод Дніпровського каскаду виявляються сполуки міді (до12 ГДК), цинку (до 9 ГДК), заліза загального (до 4 ГДК) та феноли (до 5 ГДК).
Басейни Західного Бугу та Дністра характеризується присутністю в поверхневих водах підвищених концентрацій нафтопродуктів та фенолів (до 9 ГДК) та, в окремих випадках, фосфатів (до 3 ГДК).
Для Приазовського басейну характерне деяке підвищення вмісту сульфатів, що пов’язано з фізико-географічними умовами району та джерелами живлення поверхневих вод. При цьому, показник біологічного споживання кисню, вміст амонійного азоту та сполук важких металів майже не перевищують ГДК.
Відомо, що значні концентрацій біогенних речовин у поверхневих водах свідчать про потрапляння в них недостатньо очищених комунально-побутових стоків та поверхневого стоку з сільськогосподарських угідь, а зростання концентрацій важких металів та присутність нафтопродуктів – про надходження промислових стоків та стік урбанізованих територій.
Динаміка скидів стічних вод у поверхневі води за різними галузями економіки України відображує, що за останні 5 років загальні об’єми скидів зменшились на 868,9 млн.м3, або на 49,8%. Проте, все частіше з’являється інформація про кризовий стан того чи іншого водного об’єкту, згадати, хоча б річки Полтва, Хомора, Кальміус.
Cеред причин погіршення стану поверхневих вод на території України, слід зазначити:
- нерівномірність забезпечення регіонів водними ресурсами;
- недосконалість системи моніторингу поверхневих вод та прийняття водогосподарських рішень;
- недотримання норм чинного законодавства про воду;
- відсутність економічних, соціальних, податкових та інших інструментів державної мотивації у галузі водокористування;
- глобальна зміна клімату;
- незадовільна експлуатація систем водопостачання;
- відсутність якісно нових технологій водозабору;
- застарілі технології водоочищення.
Важливим є і той факт, що нині, на душу населення в Україні припадає близько 1790 м3 прісної води. За прогнозними розрахунками, до 2050 р., цей показник зменшиться до 837 м3, що тільки підтверджує шлях України до кризи водних ресурсів.
Усвідомлення важливості питання призвело Україну до впровадження комплексного управління водними ресурсами, як основи збалансованого розвитку держави. Безумовно, це потребує суттєвих витрат, більша частина яких повинна інвестуватись у водопідготовку та водоочищення. Тож, лише обґрунтовані водогосподарські рішення дозволять уникнути виснаження і кризи водних ресурсів України та забезпечать підтримку їх доброго стану.
Автор: Ольга Белова