Повий цикл робіт по виготовленню водойм будь-якої вартості

Погляньте

ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПОВОЇ ВОДНОЇ ЕКОСИСТЕМИ

ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПОВОЇ ВОДНОЇ ЕКОСИСТЕМИ

Мрієте облаштувати на присадибній ділянці штучну водойму та запустити декоративну рибу, чи вирощувати коропових і осетрових? Тоді ця інформація для вас!

Зростаюча популярність облаштування декоративних ставків зумовлює розуміння внутрішньоводоймних процесів, що полягають у тісних взаємозв’язках водних організмів та факторів неживої природи, які їх оточують.

Не звертаючись до складних наукових роз’яснень, суть поняття «водна екосистема» можна наглядно передати за допомогою простої схеми (рис. 1):

Рис. 1 Принципова схема складу та внутрішньої структури типової водної екосистеми

Аналіз представленої схеми дозволяє відзначити, що відносно обмежений набір компонентів водної екосистеми створює багаточисельні та складні взаємозв’язки між собою. Суть цих зв’язківполягає в обміні речовин та енергії між живими організмами, що створює унікальне для біосфери явище – гідробіоценози.

У цілому, водні екосистеми за своїми умовами проживання для живих організмів і загальними структурно-функціональними характеристиками мають ряд ключових особливостей порівняно з наземними екосистемами (біогеоценозами). Саме тому, для більш глибокого розуміння особливостей водних екосистем, доцільно буде провести їх порівняння із характеристиками наземних екосистем.

Перше, що необхідно зазначити – головні компоненти водних екосистем функціонально не відрізняються від головних компонентів наземних екосистем. Їх біологічна складова представлена трьома головними групами організмів – продуцентами, консументами і редуцентами (рис. 2).


Рис. 2 Спрощена схема екосистеми

Перші - продуценти (фітопланктон і фітобентос) асимілюють енергію Сонця і створюють органічну речовину, що служить джерелом життя для них і решти компонентів екосистеми. Консументи (зоопланктон, зообентос, нектон) цю речовину перетворюють у свої тіла. Редуценти (бактеріопланктон і бактеріальне населення дна водоймища) виконують найважливішу частину роботи – мінералізацію екскректів і трупів консументів і продуцентів і переведення їх в неорганічну форму з тим, щоб зробити їх доступними продуцентам для повторення циклу.

Інші аспекти порівняння зводяться до наступного:

  • Порівняно з мешканцями наземних екосистем, водні організми (гідробіонти) піддаються значно меншим коливанням температури середовища (зазвичай в межах від 2 до 40°С), оскільки вони оточені водою. Проте, для них має велике значення вміст кисню, який часто буває в дефіциті, а часом може зовсім зникати. У зв'язку з цим, кисневий режим водойм є визначальним фактором для функціонування екосистеми.
  •  Водні організми знаходяться в умовах слабкішої освітленості, ніж наземні.Мешканці глибинних зон водойм (в тому числі і підземних вод) абсолютно позбавлені світла, тому їх життєдіяльність повністю залежить від надходження органічних речовин ззовні. Через це,у водних екосистемах набагато сильніше виражена вертикальна диференціація (стратифікація). У зв'язку з вертикальною розчленованістю водного середовища типи водних співтовариств виділяються по абсолютно іншому принципу, ніж типи наземних. Останні, в більшості випадків, збігаються з межами рослинних асоціацій на поверхні землі, тоді як типи водних угрупувань живих організмів розрізняються, головним чином, за їх положенням у просторі: планктон, нектон, бентос, періфітон.
  • Водні організми біохімічно і осмотично тісніше пов'язані з середовищем існування і залежать від вмісту в ній розчинних речовин. Завдяки значно більшій, ніж в повітря, щільності води, багато водних організмів перебувають у вільно плаваючому або ширяючому стані, оскільки вода містить просторово-розподілене джерело їжі у вигляді зваженої маси органічних речовин і мікробів.
  • Вода одночасно створює можливість біохімічних зв'язків між угрупуваннями гідробіонтів за рахунок виділення багатьма організмами у воду кисню, вуглекислоти і різних продуктів метаболізму. Ці речовини, токсичні, або, навпаки, стимулюючі інші організми, утворюють як би мережу, по якій організми поєднуються опосередковано, не вступаючи один з одним в прямий контакт.
  • Видове різноманіття водних організмів значно багатше, ніж наземних, хоча у внутрішніх водоймах склад флори і фауни сильно збіднений порівняно з морями.
  • Основну масу первинної органічної речовини у водних екосистемах складають зважені у воді мікроскопічні водорості, тоді як на суші - це майже виключно крупні рослини, з корінням в ґрунті. Не дивлячись на надзвичайно дрібні розміри планктонних водоростей, вони володіють досить високим темпом розмноження і можуть давати дуже високу біологічну продукцію, за рахунок якої розвивається переважна більшість тваринного населення водойм.
  • У горизонтальному напрямі угрупування водних організмів, як і наземних, також неоднорідні. Біотопи визначаються переважно фізичними властивостями водного середовища і групуються по екологічних зонах, на які діляться водоймища: наприклад, в озерах дно (бенталь)поділяється на прибережну зону (літорал), зону нижньої межі поширення вищих рослин (сублітораль), і глибоководну зону (профундаль). Усередині кожної зони може бути виділено по декілька біотопів, для яких характерні свої представники живого світу.
  • Гідробіоценози, як і наземні екосистеми (в першу чергу, фітоценози), володіють добре вираженою мінливістю в часі. Сезонна (річна, добова або інша циклічна) динаміка, викликана змінами температури, спостерігається як в ценозах вищої водної рослинності, що відмирає з настанням осені, так і в планктонних співтовариствах, що складаються з видів з коротким життєвим циклом. Меншою мірою виражені сезонні зміни в бентосі, що залишається в крупних водоймищах на зиму в майже повному складі і кількості, хоча в деякі періоди його окремі групи (комахи) покидають водойму. Міжрічні (або багаторічні) зміни у водоймищах виражені не менше, якщо не яскравіше, ніж в біогеоценозах, і, в основному, відбуваються в результаті тих же причин: зміни кліматичних умов і діяльності людини.
  • У гідробіоценозах постійно відбуваються також зміни в співвідношенні видів і їх великій кількості, причини яких часто не можливо встановити. Ці неспрямовані зміни коливального типу називають флуктуаціями, протиставляючи їх сукцесіям – змінам протягом ряду років, направленим в один бік. Сукцесії часто спостерігаються в гідробіоценозах і є процесом поступового пристосування співтовариств гідробіонтів, що зазвичай продовжується протягом ряду років, до абіотичних умов, що сильно змінилися.

Суттєвим фактором формування характеристик водних екосистем, про який варто згадати, є їх водообмін. Так, наприклад водойми сповільненого водообміну (озера, ставки) є, як правило, водоймищами автохтонними. Це означає (в перекладі з грецького), що екосистема здатна «прогодувати» себе самостійно. Тобто, велика частина первинної продукції в цих водоймищах виробляється їх власним рослинним населенням – фітопланктоном і фітобентосом (продуцентами).Потім ця первинна продукція використовується зоопланктоном, зообентосом, нектоном (консументами) і, мінералізуючись редуцентами, повертається у вигляді вихідного матеріалу продуцентам.

Наведена вище інформація дозволяє зрозуміти головне – водні екосистеми мають складні та багатокомпонентні зв’язки між представниками живого світу та навколишнім середовищем. Очевидно, що в кожній окремій водоймі ці зв’язки носять свій специфічних характер. Проте, знання загальних закономірностей функціонування водних екосистем є запорукою успішного створення штучних водойм, в т.ч. і декоративних ставків на присадибних ділянках.


Автор: Ольга Белова

Запатентована технологія водоочищення «Silver Spring» ™
advices@@@