Повий цикл робіт по виготовленню водойм будь-якої вартості

Погляньте

МЕТОДИ ЛІКВІДАЦІЇ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ЦВІТІННЯ ВОДИ

МЕТОДИ ЛІКВІДАЦІЇ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ЦВІТІННЯ ВОДИ

У минулий раз ми розглянули основні аспекти, що зумовлюють появу цвітіння води, можливі наслідки цього несприятливого явища, а також деякі профілактичні способи запобігання масовому розвитку ціанобактерій у воді, які, власне, і створюють ефект "цвітіння".

А як бути в ситуаціях, коли вода, яку вживає людина потребує однозначного позбавлення від ціанотоксинів, щоявляють собою небезпеку для здоров'я людей та тварин? Розглянемо найбільш поширені методи.

Отже, усунення присутності в воді ціанобактерій та інших мікроорганізмів забезпечує її знезараження, яке базується на фізичних та хімічних методах очищення або їх комбінаціях.

Для знезараження використовують в основному два методи - обробку води сильними окиснювачами и впливом на воду ультрафіолетових променів, що залежить від категорії водокористування та має свої особливості.

Усунення ціанотоксинів при господарсько-питній водопідготовці

При використанні в господарсько-питних цілях поверхневих вод знезараження необхідне завжди, а при використанні підземних вод лише тоді, коли цьогопотребують їх мікробіологічні характеристики.

Для очищення поверхневих вод застосовують виключно окиснювачі - хлор, речовини які містять хлор-реагенти, озон. Для знезараження підземних вод використовують бактерицидні установки. Знезараження невеликих порцій води забезпечує перманганат калію або перекис водню. Надійнім засобом знищення мікробів є кип'ятіння води.

Знезараження хлором

Хлор – отруйний газ зеленувато-жовтого кольору з різким їдким запахом, у 2,45 рази важчий повітря. Розчинність хлору в воді збільшується з пониженням температури і підвищенням тиску, а бактерицидність хлору більш істотна при малих значеннях рН. У більшості випадків, для знезараження поверхневих вод доза хлору складає 1-3 мг/л, для підземних 0,7-1,0 мг/л.

Основними знезаражуючими речовинами єCl2, HClO, ClOˉ, NH2Cl та NHCl2, які називають активним хлором. При цьому Сl2, НСlOˉ и СlOˉ утворюють вільний хлор, NH2Cl та NHCl2 - зв'язаний хлор.p>

Сьогодні доцільність очищення води в системах господарсько-питного водопостачання активно спростовується через можливість утворення хлорорганічних з'єднань з канцерогенними властивостями –тригалогенметанов. тригалогенметанів. Наприклад, найбільш поширеним наслідком хлорування води є утворення хлороформу СHCl3), який надає воді ефірного запаху та солодкуватого смаку, а його вплив на організм людини проявляється в порушенні діяльності центральної нервової системи, серця та нирок. Відомо, що приблизно 10% населення Землі мають алергічну реакцію на хлороформ, що проявляється в підвищенні температури тіла (до 40 °C) та появою блювоти.

Знезараження озоном

Озон (О3) - сильніший окиснювач, ніж діоксид хлору або вільний хлор. У природі О3 утворюється з кисню у верхніх шарах атмосфери під дією сонячної радіації. Розчинність О3 швидко знижується з підвищенням температури. Озонування води полягає в її перемішуванні з озоно-повітряною сумішшю в контактних камерах при часі контакту 5-20 хв. Для озонування підземних вод приймають дозу О3 0,75-1,0 мг/л, для озонування поверхневих (попередньо профільтрованих) вод –1-3 мг/л.

Озон є універсальним реагентом, оскільки може бути використаний для знезараження, знебарвлення, дезодорації води, для видалення заліза і марганцю. Озон руйнує з'єднання, які не піддаються впливу хлору (феноли). O3 не надає воді запаху і присмаку, але володіє сильними корозійними властивостями та токсичністю.

Знезараження перманганатом калію

Перманганат калію є менш сильним окиснювачем, ніж озон. При використанні КМnО4 необхідно брати до уваги високу ціну і дефіцитність реагенту. Крім того, потрібна висока точність дозування, щоб виключити небезпеку потрапляння в очищену воду залишкового марганцю (допустима концентрація для питної води всього 0,1 мг/л). Досить часто перманганат калію використовують перед або після введення в воду хлору. Це забезпечує руйнування хлорпохіднихіз різким неприємним запахом.

Знезараження води в бактерицидних установках

Ультрафіолетові (УФ) промені довжиною хвиль 220-280 нм діють на бактерії згубно, причому максимум бактерицидної дії відповідає довжині хвиль 260 нм. Дана обставина використовується в бактерицидних установках, призначених для знезараження в основному підземних вод. Джерелом ультрафіолетових променів є ртутно-аргонна або ртутно-кварцова лампа, що встановлюється в кварцовому чохлі в центрі металевого корпусу. Чохол захищає лампу від контакту з водою, але вільно пропускає ультрафіолетові промені. Знезараження відбувається під час протікання води в просторі між корпусом і чохлом при безпосередній дії ультрафіолетових променів на мікроби (в т.ч. і ціанеї). Тому, наявність у воді зважених речовин, які поглинають світлове випромінювання, знижує ефективність знезараження, що робить необхідним постійне чищення зовнішньої поверхні кварцового чохла від осаду.

Одночасно, УФ-випромінювання не надає воді залишкових бактерицидних властивостей, а також запахів або присмаків. Бактерицидна установка не потребує реагентів, вона компактна, управління її роботою можна легко автоматизувати.

Профілактика і усунення негативного впливу ціанотоксинів у водних екосистемах природних і декоративних водойм

У випадках скидів у поверхневі водойми неочищених або недостатньо очищених стічних вод у воді зростає концентрація органічних речовин і виникає масовий розвиток ціаней. У невеликих водоймах, в т.ч. і декоративних, цвітіння особливо гостро проявляється в теплий період року. Причинами цього є все та ж органіка, а точніше дисбаланс співвідношення азоту і фосфору у воді. Це погіршує рекреаційне використання водойм і ускладнює подальшу водопідготовку (якщо об'єкт використовується для господарсько-питних потреб). Крім того, вплив ціанотоксинів негативно позначається на функціонуванні всієї водної екосистеми.

Природні водойми. Існують два різних підходи до відновлення сильно «цветущих» водойм. Один з них передбачає очистку самого водного об'єкту без зміни стану прибережних територій, інший - заснований на сучасних екологічних поглядах: домогтися радикальних змін у водоймі можливо лише шляхом впливу на весь його водозбірний басейн.

Безпосередньо на водозборі всі роботи повинні бути спрямовані на зменшення або повне припинення надходження у водойму біогенних і забруднюючих речовин з розсіяних (від сільськогосподарських угідь) і точкових (міські, промислово-побутові, тваринницькі, дренажні стоки) джерел. Для цього проводяться наступні заходи:

- - агромеліоративні (ґрунтозахисні сівозміни, буферні смуги з багаторічних трав і т.п.);

- - лукомеліоративні (залуження земель, біологічні фільтри і т.п.);

- лісомеліоративні (водоохоронні, прибережні, яружно-балкові, стоко-регулюючі лісосмуги);

- гідротехнічні (водойми-регулятори, ставки, очисні споруди і т.п.);

- грунтоохоронні (водозатримуючі вали-канави, донні споруди і т.п.);

- заборонні (зберігання добрив на полях, внесення азотних добрив з осені і т.п.);

- рекомендаційні (дробовий і локальний способи внесення добрив, капсульовані форми добрив і т.п.).

Заходи в самій водоймі передбачають:

- інженерні роботи (днопоглиблення і видобуток сапропелей, аерація придонних шарів води і т.п.);

- хімічні меліорації (внесення сульфату міді, квасців, вапна);

- біоманіпуляції (збір та вилучення з водойми біомаси макрофітів, водоростей, риби; альголізація, фіторемедіація і т.п.).

Тут слід додати, що в даний час немає єдиного підходу до відновлення водойм. У кожному конкретному випадку рішення проблеми цвітіння води потребує серйозних наукових обґрунтувань.

Декоративні водойми. Для оптимального функціонування водної екосистеми декоративної водойми і попередження її цвітіння обов'язковими є профілактичні заходи. Це, перш за все, сама водопідготовка, яка повинна передбачати знезараження води. Спираючись на економічні та екологічні переваги, звичайно ж, оптимальним варіантом є ультрафіолетове опромінення, яке при безпосередньому впливі на воду усуває присутність в ній мікроорганізмів, в т.ч. і ціанобактерій.

Ефективним виявляється і вплив аерації на водну масу ставка, причому регулювання кількості використовуваних аераторів і витрати повітря, що надходить, дозволяє оптимізувати процес в різні сезони року.

Важливим моментом є глибина декоративної водойми, оскільки з її збільшенням виникає стратифікація водної товщі на шари з різною освітленістю, температурою і вмістом органічних речовин. Згодом, на глибоководних ділянках (> 1,5 м) утворюються донні відкладення, багаті органічною речовиною. І хоча ці відкладення містять менше 0,2% фосфору, але частка його рухомий фракції достатньо велика (40-60%). Мобільність цієї фракції зростає завдяки відновлювальним умовам і слабо кислій реакції середовища (рН = 6,6), що дозволяє фосфору донних відкладень включитися в біологічний кругообіг і зумовити масовий розвиток ціаней. Зниженню інтенсивності цих процесів сприяє мала глибина озера, в силу якої водна маса являє собою освітлену (фотичну) зону. Саме фотичні зони характеризуються збалансованістю продукційно-деструкційних процесів та високою самоочисною здатністю.

Виважено повинні прийматися й рішення щодо регулювання біопродукційного потенціалу ставка, тобто співвідношення розвитку вищої водної рослинності та фітопланктонних організмів, а також формування видового складу рибного населення. Взагалі, при всіх біоманіпуляціях необхідно дотримуватися правила трофічного каскаду «сверху-вниз» (top-down), суть якого зводиться до збільшення чисельності гідробіонтів, які споживають ціанобактерії в їжу і скорочення чисельності організмів, що поїдають конкурентів ціанобактерій.

Крім того, часто в процесі експлуатації декоративних ставків виникає необхідність прийняття додаткових заходів щодо поліпшення стану водної екосистеми. А це, звісно, забезпечує певний досвід господарів, а також підтримка професіоналів.

Спираючись на викладену інформацію, можна узагальнити, що успішність ліквідації негативних наслідків цвітіння води залежить від цілого ряду чинників, які умовно розділені на попереджувальні та відновлювальні заходи. І якщо в системах господарсько-питного водопостачання всі рішення повинні прийматися на основі технологічних досліджень, то в природних і декоративних водних об'єктах на перший план виходять науково-обґрунтовані біоманіпуляціі.

Очевидно, що в більшості випадків необхідне певне поєднання декількох заходів, хоча їх реалізація можлива в різних часових інтервалах.


Автор: Ольга Белова

Запатентована технологія водоочищення «Silver Spring» ™